Книга - найкращий друг

Книга не тільки наш друг, 

але й наш постійний вірний супутник.

Щоб на канікулах не сумувати пропонуємо вам почитати! 

Надаємо посилання на аудіо та електронні книги:

День вишиванки єднає українців

 

фото з сайту: http://surl.li/tqqkk

Вишиванка – символ України,

Кожної великої родини,

Нашої історії та мови

Залюбки вдягаєм її знову.

Автор невідомий. За матеріалами сайту: http://surl.li/bzvqy

2006 року в Україні було запроваджено особливе свято — День вишиванки. Ініціатором створення виступила Леся Воронюк, яка на той час була студенткою історичного факультету Чернівецького національного університету. Дівчина запропонувала своїм одногрупникам обрати день та прийти на лекції в національному вбранні. Цю ідею підтримали не лише студенти, але й викладачі. З роками свято розрослося до всеукраїнського рівня, до нього почала долучатися українська діаспора по всьому світу, а також прихильники України.

Датою урочистості було обрано третій четвер травня, тобто будній день. Це підкреслює, що вишиванка може бути звичайним повсякденним елементом гардероба, а не лише святковим одягом.

10 цікавих фактів про вишиванку

Здається, про вишивку ми знаємо все. І про символізм кольорів, де червоне — то любов, а чорне — то журба. Та й у нашому блозі вже розповідали цікаві факти про символи, обереги на вишиванках. Але чим більше вивчаєш український вишитий одяг, тим більше білих плям в історії вишивки виявляєш.

Тому сьогодні хочемо розповісти 10 цікавих фактів про вишивку, які ви точно не знали.

1. Техніка хрестиком стала популярною лише у XIX ст.

До 1860 року популярними в Україні були низинка, верхоплут, козлик та інші види швів. Цікаво, але хрестик прийшов до українських вишивальниць із Європи. Популярністю та зацікавленістю вишивальниць різного віку техніка вишивки завдячує компанії “Товарищество Брокар і Ко”, заснованій підприємцем Генрі Брокар. Цікавий факт: парфумоване мило, яке було одним із найбюджетніших товарів парфумерно-косметичних магазинів компанії, загортали у схеми-орнаменти вишивки хрестиком. Таке пакування, як і сам товар, було дуже популярним серед населення.

2. Українські вишивальниці мають власне професійне свято.

Цікавий факт про вишиванку стосується дня 17 грудня, коли відзначається свято Варвари. Саме з цього дня дівчата розпочинали вечорниці, де разом вишивали. Тому якщо маєте в родині вишивальницю, то порадуйте її набором для вишивки або цікавою вишитою сорочкою саме перед новорічно-різдвяними святами. Якраз 17 грудня — ідеальна для цього нагода.

3. Вишиванка не була повсякденним одягом українців.

Список цікавих фактів був би не повним, якби ми не згадали, що українці ніколи не носили вишиванок на щодень. У час, коли не було сучасних пральних засобів, пральних машин, а на створення однієї сорочки витрачалися місяці, дуже не практично було щодня красуватися у вишитій сорочці. Цікавим фактом є те, що сорочки для буднів так і називалися “буденками”. Вони зовсім нічим не прикрашалися.

4. Нитки для вишиванок у техніці “білим по білому” готувались три роки

Неймовірно цікавим є факт, що підготовку до вишивки рукодільниці Полтавщини, звідки походить унікальна техніка “білим по білому”, розпочинали за 3 роки до початку створення візерунку. І виткати полотно було найпростішим завданням. Головним, цікавим  і найдовготривалішим процесом ставало вибілювання ниток. Хімічних відбілювачів на кшталт сучасного хлору чи “Ванішу” не існувало. А хотілося ж отримати сліпучу білизну морозного візерунка. Тоді полтавські вишивальниці придумали цікаву річ: розстилати нитки на березі річок у найбільшу спеку. Так 4 стихії (вода-сонце-повітря-земля) заряджали нитки. Та й з практичної точки зору річка добре відбивала сонячні промені й пряжа природно вигорала до білосніжного відтінку.

5. Дівчата навчались вишивати з 5 років. Цікавий факт, що юна рукодільниця уже у 5 років уміла тримати голку з ниткою, оздоблювати одяг найпростішими швами.

6. День Вишиванки відзначають у 60 країнах. Цікаво, але виявляється флешмоби у вишиванках та марші популярні не лише в Україні, але і в 60 країнах, де присутня українська діаспора.

7. Колір ниток для вишивки закріплювали тістом. Цікавий факт: до появи штучних анілінових барвників вишивальниці використовували виключно природні фарби у вигляді відварів, настоянок із трав, кори, квітів, соку плодів. Наприклад, усі відтінки жовтого отримували із пшеничної соломи. Цікаво, що аби тон був золотим, ці нитки запікали у житньому тісті. Термічна обробка у поєднанні з опарою закваски фіксували відтінок на віки.

8. Цікавий факт — про українську вишиванку писав журнал Vogue у 2015 р. Тоді українським орнаментам була присвячена ціла стаття. Цікаво, що сам вишитий одяг був названий трендом 2016 року. Зараз українські мотиви, візерунки систематично використовують у своїх колекціях імениті дизайнери.

9. Вишиванки мали розподіл за кольором. Чорні вишиванки одягалися виключно чоловіками. Цікаво: сині вишиті сорочки були у гардеробі жінок, які не хотіли чи не могли народжувати, або маленьких дівчаток до 12 років.

10. Вишиванка зображена на двадцятигривневій купюрі. А точніше Іван Франко у вишитій сорочці. ЦІкаво: письменник першим серед інтелігенції пропагував вишитий одяг у поєднанні з класичними піджаками, камізельками, тренчами.

✔ День Вишиванки. А ви знали, що...

Народні прислів’я, приказки та повір’я про вишиту сорочку:

– Рукави – як писанка, а личко – як маків цвіт.

– Пізнають хлопці і в драній сорочці, аби полики вишиті.

– У наших хазяйок по сто сорочок, а в мене одна – та й та біла щодня.

– Хочеш сорочку мати – не треба зівати.

– К Великодню сорочка хоч і лихенька (вар.: благенька), аби біленька.

– Як неділя, то й сорочка біла.

– Як мати рідненька, то й сорочка біленька.

***

– Якщо дощ намочив перший раз одягнену сорочку – на багатство.

– Якщо сорочку прогризли миші – в ногах буде слабість.

– Якщо зачепив і роздер сорочку – можеш зганьбитись.

– Не можна лишати замочених сорочок через неділю, щоб у роду не було полонених.

– Щоб бути гарним та чистим на виду, потрібно повернутися на захід сонця й утертись спиною.

Пропонуємо ознайомитися з 22 віршами про вишиванку для дітей і дорослих

Тести, квести, ігри та різноманітні матеріали та презентації до свята за посиланням 📖

фото з сайту: https://salo.li/F0FDf03

Пропонуємо в бібліотеці помандрувати регіонами України та ознайомитися з різноманіттям орнаментів української  вишивки.

Родинні посиденьки - 2024

27 квітня відбувся фінал міського конкурсу 

"Родинні посиденьки - 2024" 

(традиції сімейного читання)

фото з сайту: http://surl.li/tgutq

фото з сайту: http://surl.li/thfip

Міський конкурс проводиться з 11 березня 2024 року по 27 квітня 2024 року Управлінням у справах сім'ї, молоді та спорту Чернігівської міської ради, Управлінням освіти Чернігівської міської ради та КЗ «Чернігівська обласна бібліотека для дітей» Чернігівської обласної ради.

Два роки незламності ...

 

Фото з сайту: http://surl.li/qwayp

🩵💛 Друга річниця повномасштабного вторгнення та 10-річчя російської агресії

400-річчя надання Чернігову Магдебурзького права

Магдебу́рзьке пра́во (також німе́цьке або тевтонське міське́ пра́во; лат. theuthunico iure, id est iure magdeburgensі) — одна з найпоширеніших правових систем

Літературна премія ім. Леоніда Глібова

 У Чернігові відбулося вручення літературно-мистецької премії ім. Леоніда Глібова.

Вербицький Микола Андрійович

   

(01.02.1843-27.11.1909)

1 лютого 2023 року виповнюється 180 років від дня народження Миколи Андрійовича Вербицького-Антіоха (1 лютого 1843, Чернігів — 27 листопада 1909, там само) — український письменник, громадський діяч, журналіст, педагог.

Їх перший бій, останній бій... Пам`ятай про Крути

фото з сайту: http://surl.li/enmpj

29 січня 2023 року в Україні відзначатиметься 105 років бою під Крутами, котрий для Українського народу став символом героїзму та самопожертви молодого покоління в боротьбі за незалежність.

Голокост - уроки пам'яті

 

фото з сайту: http://surl.li/eovls

Голокост – це організоване та планомірне знищення

Чернігів - "Місто-герой України"

 21 вересня - день міста Чернігова.

6 березня 2022 указом президента України N 111/2022 місту Чернігів присвоєна почесна відзнака "Місто-герой України". 

Командувач військ оперативного командування "Північ", генерал-майор, Герой України Віктор Ніколюк вітає чернігівців з Днем міста.

Також у бібліотеці є виставка " Чернігів - місто-герой"

Крути - бій за майбутнє!

 Ще юнаки, ще майже діти,

А навкруги і смерть, і кров.

“На порох стерти, перебити!” —

Іде на Київ Муравйов.

Полків його не зупинити,

Та рано тішаться кати:

Коли стають до зброї діти,

Народ цей — не перемогти!

                               М. Луків

 29 січня в Україні відзначають День пам’яті Героїв Крут. 

Бій під Кру́тами — бій, що відбувся 16 (29) або 17 (30) січня 1918 року біля залізничної станції Крути, за 130 кілометрів на північний схід від Києва, 18 км на схід від Ніжина, Чернігівська область.

http://surl.li/bfvqw

29 січня в Україні відзначають День пам’яті героїв Крут – саме там у 1918 році відбувся бій, що на довгі роки став одним із символів боротьби українського народу за свободу і незалежність.

Пропонуємо переглянути іншу нашу публікацію за посиланням 🔖

У  бібліотеці також створена  викладка матеріалів

Краєзнавчі анаграми

Пропонуємо вашій увазі відгадати анаграми. Слова пов'язані з краєзнавством (відомі прізвища, назви міст, вулиць, назви річок).

Пропонуємо перейти за посиланням 📑🔖

Вікторина "Моє рідне місто"

 Пропонуємо вашій увазі вікторину. Перевірте свою ерудицію. Як ви знаєте Чернігів.

Перейдіть за посиланням ❓🕮

З історії виникнення бібліотек

  Алчевська Христина Данилівна

Алчевська Христина Данилівна [04(16).04.1841, м. Борзна, тепер Чернігівська обл. – 02(15).08.1920, м. Харків] – український педагог, письменниця, бібліограф, громадський діяч.

Самостійно здобула освіту. Організувала в Харкові Товариство грамотності, першу громадську бібліотеку (нині ХДНБ ім. В.Г. Короленка). Бібліографічна. діяльність Алчевської пов'язана з жіночою недільною школою у Харкові, яку вона заснувала. (1862). У школі в різні часи здобули освіту 17 тис. неграмотних людей. До роботи в школі були залучені разом з учителями відомі науковці Харкова, вчені: М. Бекетов, Д. Багалій, В. Данилевський та ін.

Надзвичайно важливим аспектом її діяльності як педагога було вивчення читацьких інтересів та запитів. Алчевська зробила вагомий внесок у методику та методологію бібліографії. Це був перший в Україні та Росії досвід вивчення читацьких інтересів і складання бібліографії на його основі. Алчевська  очолила авторський колектив з укладання тритомного критико-бібліографічного покажчика літератури «Что читать народу?» (1884–1906), який витримав 17 перевидань. У ньому подано понад 4 тис. рецензій, відгуків, анотацій близько 80 авт. – учителів, викладачів і читачів на твори рос., укр. та зарубіжної літератури. Христина Данилівна склала найбільшу частину покажчика – літературну, в якій розглянуто 1680 видань. В усіх трьох томах для зручності вміщено алфавітні покажчики назв книг і прізвищ авторів. Крім того, в першому і другому томах вміщено «Каталоги книг народно-шкільних бібліотек». Х. Алчевська організувала підготовку тритомного посібника «Книга взрослых», що протягом 1899–1917 рр. витримав 40 видань.

Більш докладно за посиланням  📖

Матеріал підготувала Праута А.Ф.

Фільм "Земля" О. Довженка

8 квітня 1930 року у Харкові відбулася прем'єра фільму Олександра Довженка «Земля», який у 1958 році на Всесвітній виставці в Брюсселі був включений міжнародним журі до списку 12 найкращих фільмів усіх часів.

У 1926 році Довженко прийшов у кіно: його дебютні режисерські роботи «Вася-реформатор», «Ягідки-кохання», «Сумка дипкур'єра» не справили великого враження, але завдяки підтримці директора Одеської кінофабрики Павла Нечеса, який розгледів потенціал майбутнього майстра, він продовжив працювати.

Знімаючи фільм «Земля», Довженко по суті виконував партійне замовлення і мав показати успіхи колективізації.

Олександр Довженко під час зйомок стрічки «Земля»

В Україні стрічку заборонили 17 квітня 1930 року. А в Європі стрічка «Земля» була прийнята схвально, хоча й вважалася пропагандистською. У 1930 році вона була визнана найкращим іноземним фільмом Національною радою кінокритиків США, а у 1958 році на Всесвітній виставці у Брюсселі (Бельгія) за результатами опитування 117 критиків і кінознавців з 26 країн світу увійшла у число 12 найкращих фільмів всіх часів і народів. 8 грудня 2015 року «Земля» увійшла до списку світових шедеврів світового кінематографу, складеного ЮНЕСКО.

Більш докладно за посиланням 🔖

В бібліотеці можна взяти прочитати книгу О. Довженка

Матеріал підготувала Праута А.Ф.

БЕРЕГИНЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ОСВІТИ

Національна самосвідомість формується в сім’ї та школі, коли 

вони спілкуються рідною мовою, співають і слухають рідні пісні, 

слухають рідну музику, музику своїх композиторів, 

свого народу, дотримуються своїх обрядів і традицій.

Софія Русова

Русова Софія Федорівна народилася 18 лютого 1856 року в селі Олешня (сучасна територія Чернігівської області), померла 5 лютого 1940 року в Празі. Український педагог, літератор, літературознавець, громадський діяч, одна з першопрохідців жіночого руху і піонерів шкільної освіти в Україні.

Софію Русову можна з упевненістю віднести до плеяди видатних українців, які беззавітно присвятили все своє життя служінню науці та освіті в ім'я України. Заради духовного утвердження нації великий педагог Русова знаходила нові способи пробуджувати любов до батьківщини в серцях найменших українців. Методика виховання, розроблена Русової, у багатьох моментах схожа на прийоми знаменитої Марії Монтессорі.

18 лютого виповнюється 165 років із дня народження Софії Русової.

Чим вона відома в сфері педагогіки, і чому її ім’я дійсно треба пам’ятати?

Отож, розпочнемо із загально відомих фактів із біографії. Софія Федорівна Русова (1856-1940) народилася на Чернігівщині і для родини стала вже п’ятим подарунком долі. Мати її була француженкою, а тато — шведом, та Софія ніколи не мислила свого життя без України, тільки її вважала своєю справжньою вітчизною. Хоч і належала вона до інтелігенції, та завжди тягнулася до простих селян, поважала їхній побут, традиції та звичаї. Так було прийнято у її родині. Звісно, у подальшому житті це неабияк вплинуло на долю жінки.

Дивом стало і те, що навчання вона змогла отримати не у звичайній сільській школі, а у Фундукіївській гімназії — чи не найкращій у свій час (м. Київ). Софія виросла грамотною, освіченою людиною, а у дорослому житті щиро захоплювалася педагогікою. Свій досвід у цій сфері здобувала закордоном, зокрема, відвідувала спеціальну Фребелівську школу.

В Україні Фребелівська школа існувала з 1907 по 1920 роки. Це був вищий жіночий педагогічний навчальний заклад у Києві для підготовки виховательок дітей дошкільного віку.

Життя Софії Русової — це калейдоскоп із яскравих подій та досягнень, звісно, що й не без особистих трагедій — чого тільки серія арештів коштувала! Та є дещо, про що вона ніколи не забувала — любов до дітей та прагнення виховати нове, краще покоління. Тому, пропонуємо детальніше поглянути, в чому ж полягала суть педагогічної діяльності Русової.

Основні ідеї та думки педагог виклала у своїх наукових працях. Провідними серед них можемо назвати такі тези тези:

• Дошкільна освіта. Сьогодні потреба у вихованні дітей дошкільного віку навіть не обговорюється. Та наприкінці ХІХ ст. саме Софія змогла переконати людей у тому, що малечі необхідна дошкільна освіта, аби, як мінімум, адаптуватися до навчання, звикнути та підготуватися до майбутньої наполегливої роботи у школі. Пояснювала вона це також і тим, що особистість дитини формується у досить ранньому віці, а тому необхідно було створити всі умови для нормального розвитку дітей.
• Єдність суспільного та родинного виховання. Для гармонійного розвитку малечі атмосфера у дитячому садочку має бути максимально наближеною до родинної. Вихователь — це людина, яка, по суті, бере на себе обов’язок матері, а тому зв’язок між нею та вихованцем має бути якомога тіснішим. Облаштування інтер’єру дитячого закладу має бути схожим на домашнє оточення — легке та невимушене.
• Самонавчання. Тут Софія дуже схожа на Монтессорі. Вона вважає, що у дитини самої має пробудитися бажання до навчання та розвитку тіла, розуму і почуттів. Діти мають відчувати свою важливість та потрібність. Тільки навчившись чомусь на власному досвіді, вони здобудуть ті необхідні для повсякденного життя знання.
• Національний розвиток. Свідомого громадянина треба ростити змалечку. Тільки прищеплюючи любов до батьківщини, можна чекати від дитини відданості своєму народові. Русова була впевнена, що необхідно враховувати культурні особливості кожного вихованця, і, якщо у його родині розмовляють якимось діалектом, не потрібно забороняти цього, а навпаки — дізнаватися щось нове, спілкуватися з дитиною її ж мовою. Для національного виховання гармонійного громадянина, Софія визначає декілька принципів:

— дотримання особливостей сім’ї, нації, країни;

— єдність суспільного та родинного виховання;

— виховання індивідуальності дитини;

— відповідність нормам моралі.

Більш докладно читайте за посиланням  тут 📁

Принципи методики Софії Русової досить прості та зрозумілі, але мають велике значення для виховання малечі. Дивно, що в Україні дошкільних закладів освіти, які орієнтуються на навчальні матеріали цього видатного педагога, не так вже і багато. Зокрема, є дитячі садочки 1 ступеня імені Софії Русової в Івано-Франківську, Чернігові та Києві.

Варто сказати, що методики Софії Русової — це чудова можливість для прищеплення культури, ознайомлення з традиціями та звичаями. Саме в таких закладах починає формуватися свідомість дитини, її особисті якості та риси характеру. А найголовніше те, що у малюків вибудовується внутрішня культура та позитивне ставлення до оточуючого середовища.

Займалася Русова не лише педагогічною працею. Вагомими є здобутки наукового діяча в напрямку громадської роботи. Українську національну жіночу раду можна назвати першим справді масштабним об'єднанням українок з активною громадянською позицією. Більш докладно за посиланням 📁

Увічнення пам'яті Софії Русової:

• в сільській школі Олешні працює кімната-музей. На будівлі встановлена ​​меморіальна дошка;
• функціонує благодійний фонд імені Софії Русової;
• в селі Олешня створено історико-культурний комплекс «Садиба-музей Софії Русової». Музей розміщується в реконструйованій будівлі рідного дому педагога;
• також в цьому селі встановлено пам'ятний знак на честь Русової;
• у 2005 році українське Міносвіти ввело нагрудний знак «Софія Русова». Цієї нагороди удостоюються вчені і педагоги, які домагаються значних результатів у розвитку шкільної та позакласної освіти;
• 18 лютого 2016 року Національний банк України ввів в обіг ювілейну монету «Софія Русова» номіналом в 2 гривні. Випуск монети з серії «Видатні особистості України» приурочений до 160-ї річниці від дня народження педагога;
• 22 лютого 2016 року на території гімназії в селищі Ріпки встановлено перший пам'ятник Софії Русовій в Україні.

Померла, 84-річна Софія Русова у Празі, 5 лютого 1940 року. Похована на Ольшанському кладовищі.

Ювілейну монету, присвячену 160-річчю від дня народження Софії Русової.

Садиба-музей Софії Русової в Олешні

Пам'ятний знак на честь Софії Русової в Олешні

Нагрудний знак ім. Софії Русової

Пам'ятник в Ріпках

Пам'ятаємо подвиг Героїв Крут

 29 січня - сумна дата, відбулися кроваві події неподалік Ніжина, на залізничній станції Крути. Історію ми висвітлювали в нашій публікації, яку перегляньте за посиланням 📁

Презентація можна переглянути за посиланням тут 📂

Павло Тичина присвятив цій події вірш "Пам'яті тридцяти"

На слова цього вірша існує пісня

Павло Григорович Тичина

«Ми насолоджувалися красою українського слова, яке... грало, співало, бриніло, лилося зі сторінок незабутньої тієї книги [«Соняшні кларнети]» (М. Бажан).

23 січня - 130 років від дня народження Павла Григоровича Тичини (11 [23] січня 1891, Піски, Козелецький повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія — 16 вересня 1967, Київ) — український поет, перекладач, публіцист, громадський та державний діяч доби УНР та УРСР.

фото з сайту: https://starylev.com.ua/old-lion/author/tychyna-pavlo

Народився в с. Піски на Чернігівщині. Отримав музичне виховання, грав на флейті, гобої, кларнеті, бандурі, піаніно та ін.

Навчався у Чернігівській духовній семінарії, потім – у Київському комерційному університеті, який не закінчив у зв’язку з революцією.  Працював в хорі (спочатку солістом, а потім – диригентом). Згодом –  у газеті «Нова рада»(1917), у журналі «Літературний вісник»(1918-1919). Докладніше за посиланням 📁

Презентацію про Павла Тичину можна знайти за посиланням 📁

Історія першого кохання Павла Тичини

Ніна Матвієнко заспівала пісню на вірші Тичини П., музика: Олег Кива. Вірш "Той сад", присвячений коханій Наталці. Прослухати можна за посиланням 📁

 

Живий голос Павла Тичини

У бібліотеці зроблена викладка матеріалів до ювілею поета.

Афоризми Павла Тичини можна знайти за посиланням 📁

Краєзнавство

 Пропонуємо віртуальну подорож бібліотеками області

Чекайте далі

У письменника ювілей

 17 листопада 2020 року відзначає свій 50-й ювілей наш земляк Андрій Анатолійович Кокотюха (17.11.1970 р.н.) - сучасний український письменник-белетрист. Народився він в Ніжині