У поетів ювілей

6 січня 2023 року - ювілеї поетів:

• 85 років від дня народження Василя Семеновича Стуса (1938-1985), поета, перекладача;

фото з wikipedia

• 125 років від дня народження Володимира Миколайовича Сосюри (1898-1965)

фото з сайту: http://surl.li/ehqnq

Володимир Сосюра знаний і невідомий - читати докладніше 📂

Шандор Петефі

фото з сайту: http://lnnk.in/d0g1

01.01.2023 - 200 років від дня народження Шандора Петефі (1823-1849), угорського поета, прозаїка, публіциста.

Більш докладно про життєвий і творчий шлях поета пропонуємо прочитати за посиланням 📂

Найпопулярніші твори:

• Батьківщині
• В кінці вересня
• Витязь Янош
• Війна приснилася мені
• До альбома К. Ш.
• Зимовий світ
• Зрада
• Ковзкий сніжок
• Коли ти муж, будь мужнім…
• Конокрадська
• На Батьківщині
• На горі сиджу...
• Народ
• Національна пісня
• Обідрані герої
• Одкрий мені дорогу, доле...
• Патріотична пісня
• Перша роль
• Пісні
• Поетам ХІХ століття

Ознайомитися з творами можна за посиланням 📂

Гнат Хоткевич

фото з сайту: http://lnnk.in/d9gv

30.12.2022 - 145 років від дня народження Гната Мартиновича Хоткевича

Богдан Лепкий

 

Богдан Сильвестрович Лепкий (9.11.1872-21.07.1941)

9 листопада 2022 року виповнюється 150 років від дня народження Богдана Лепкого  - українського педагога, прозаїка, поета, мистецтвознавця, літературознавця, критика, педагога,перекладача, історика літератури, видавця, публіциста, громадсько-культурного діяча, художника.

Богдан Лепкий народився 9 листопада 1872 р. в родині сільського священика Сильвестра Лепкого на Поділлі у селі Крегулець. Батько був людиною освіченою й прогресивною, писав літературні твори під псевдонімом Марко Мурава, брав участь у виданні часопису «Правда», підготовці шкільних підручників, знав польську і німецьку (німецькою навіть опублікував поезії); видавав популярні книжечки, був головою «Селянської ради». Перші уроки освіти та виховання майбутній письменник набував удома. Домашній учитель Дмитро Бахталовський, крім навчання, знайомив хлопчика з літературними творами, здібний учень знав напам'ять багато віршів Тараса Шевченка, читав «Марусю» Г. Квітки-Основ'яненка.

Писати Богдан Лепкий почав дуже рано (ще в другому класі гімназії під впливом бабусиних оповідей скомпонував поему про русалок, але вона не збереглася), серйозно ж готувався стати художником, з цією метою брав уроки у славетного Юліана Панкевича.

На початку 1899 р. Б. Лепкий з дружиною переїздить до Кракова як викладач Ягеллонського університету. Тут він сходиться з польськими письменниками С. Виспянським, В. Орканом, К. Тетмайєром, цікавиться діяльністю учасників літературної організації «Молода Польща». До помешкання Лепких на Зеленій, 28, у Кракові часто приходять Василь Стефаник, Остап Луцький, Кирило Студинський, Михайло Бойчук, Кирило Трильовський, Михайло Жук, Вячеслав Липинський. Дорогою до Італії гостював у Лепких Михайло Коцюбинський, бували тут Ольга Кобилянська, фольклорист Федір Вовк.

Одна за одною виходять збірки оповідань «З села» (1898), «Щаслива година» (1901), «В глухім куті» (1903), «По дорозі життя» (1905), «Кидаю слова» (1911), збірки віршів «Стрічки» (1901), «Листки падуть», «Осінь» (1902), «На чужині» (1904), «Для ідеї» (1911), «З-над моря» (1913), літературознавчі дослідження «Василь Стефаник» (1903), «Начерк історії української літератури» (1904), «Маркіян Шашкевич» (1910), «Про життя великого поета Тараса Шевченка...» (1911), переклади польською мовою «Слова о полку Ігоревім» (1905, його високо оцінив І. Франко) та книжечки оповідань М. Коцюбинського «В путах шайтана» (1906). Твори Б. Лепкого починають перекладати польською, російською, чеською, німецькою, угорською та сербською мовами.

Восени 1915 р. Лепкого мобілізують. Але на фронт не потрапив, а одержав призначення для культурно-освітньої роботи серед військовополонених. Події війни знайшли відображення у багатьох поетичних і прозових творах Б. Лепкого. Передусім це поема «Буря», з якої, на жаль, збереглися тільки фрагменти, оповідання і нариси «Вечір», «Дзвони», «Душа», «Свої» та ін. У 1925 р. повертається до Кракова, де стає професором Ягеллонського університету.

Помер Богдан Лепкий 21 липня 1941 р., похований у Кракові на Раковецькому цвинтарі.

У великій і різножанровій творчій спадщині митця одне з провідних місць посідає поезія. Богдана Лепкого безпосередньо не віднести ні до поетів гострого соціального бачення, ні до митців концептуального філософського мислення, натура його радше споглядально-рефлективна. Ліричне «я» тут превалює над персонажем, внутрішній світ — над зовнішнім середовищем. Туга — це домінанта поета, яка визначає романтичний тип його почування й мислення, та «перебендівська» основа, що «Заспіває, засміється. А на сльози зверне».

У його поезії не віднайдемо патетичних гасел, але як художник чесний він вважає своїм громадянським обов'язком бути

... там, де людське горе,

Де вічний біль, і плач

гіркий, і стони,

І та розпука чорна,

ніби море,

Лишаючи на плесі шум

гірський — прокльони!

(«Коли обгорнуть безталанну дорогу...»)

за матеріалами сайту https://md-eksperiment.org

За мотивами повісті Богдана Лепкого «Крутіж» відзнято в 1993 році на кіностудії Довженка український історичний художній фільм режисера Леоніда Осики «Ге́тьманські клейно́ди».

Вірш Богдана Лепкого ''Сподівався''

Пропонуємо послухати знамениту українську пісню-реквієм на вірш славетного галицького поета Богдана Лепкого (1872 - 1941) . Слова: Богдан Лепкий. Музика: Лев Лепкий. Виконує: Василь Жданкін ''Журавлі'' (Чуєш, брате мій...). 

А також оповідання для дітей ''Двоє дітей''

Ірен Роздобутько

3 листопада виповнюється 60 років від дня народження Ірен Віталіївни Роздобудько (1962), українського прозаїка, поетеси, сценаристки, ілюстраторки.

фото з сайту: https://cutt.ly/TNOrSSY

3 листопада 1962 року в Донецьку народилася Роздобудько Ірен Віталіївна – українська журналістка, письменниця, поетеса, сценаристка.

Її називають однією з найуспішніших українських письменниць, вона – неодноразова переможниця літературного конкурсу "Коронація слова". Варто зазначити, що завдяки цьому конкурсу до сучасного українського літературного процесу влилися твори низки таких авторів як Марія Матіос, Лариса Денисенко, Андрій Кокотюха. І це лише найвідоміші з коронаційних "відкриттів".

Письменниця у своїй творчості ніколи не обмежувалася якимись одним жанром, вона також сміливо експерементує із стилями, темами та героями і вибудовує власну оригінальну манеру.

Ірен Роздобудько просто займається улюбленою справою, і можливо, саме у цьому нестримному бажанні і закладена формула її успіху. А ще – у таланті і великій працелюбності. У творчому доробку Ірен кілька десятків дуже різних книжок, серед яких легкі детективи, любовні, психологічні, сатиричні романи та навіть дитячі книжки, зокрема "Коли оживають ляльки", "Пригоди на острові Клаварен", "Дитинство видатних людей", куди увійшли п'ять біографій маленьких геніїв різних країн – Блеза Паскаля, Вольфганга Моцарта, Катерини Білокур, Чарлі Чапліна та Ганса Андерсена.

"Мерці" – перший досвід Ірен Роздобудько у жанрі психологічного трилера й перша перемога (друге призове місце в "Коронації слова – 2000"). Далі були: детектив "Пастка для жар-птиці" – отримав премію Всеукраїнського конкурсу "Коронація слова – 2001" та одна з найвідоміших серед читачів книжок, психологічна драма "Гудзик", що отримала премію Всеукраїнського конкурсу "Коронація слова – 2005". За книжкою режисер Володимир Тихий зняв однойменний фільм. А ще у списку нагорд є спеціальна відзнака "Коронації слова – 2011" у номінації "Кіносценарії" за "Садок Вишневий…" – Ірен Роздобудько, Олесь Санін.

Ірен Роздобудько – володарка титулу "Золотий письменник України". Таку назву носить почесна літературна відзнака, якою нагороджують найпопулярніших письменників України.

Батьки назвали доньку Ірен на честь героїні роману Джона Голсуорсі "Сага про Форссайтів" Ірен Форсайт. У шість років дівчинка написала своє перше оповідання – "Казку про Чайник і Матрьошки". Однак ще до того, як навчилася писати, вона вигадувала різні історії і небилиці і розповідала їх друзям у дитячому садку, особливо під час тихої години.

У шкільні роки Ірен відвідувала різні театральні гуртки і мріяла про сцену. Однак у старших класах зрозуміла, що великої актриси з неї не вийде, а тому вступила на заочне відділення факультету журналістики Київського національного університету і з 16 років почала працювати, при цьому сміливо бралася за будь-яку роботу, а тому й має за плечима безцінний та величезний досвід у різних сферах діяльності.

У 1988 році Ірен Роздобудько переїхала до Києва, де мешкає і сьогодні. Працює головним редактором журналу "Караван історій. Україна".

Про своє особисте життя письменниця не любить розповідати. Відомо, що у неї є доросла донька Яна, яка за фахом скульптор-монументаліст. У 2009 році Ірен вийшла заміж за відомого поета та барда Ігоря Жука. У зіркового подружжя не тільки хороші стосунки у родині, вони ще й спільно займаються творчістю, зокрема виступають дуетом з піснями та співаною поезією.

Твори письменниці:

• «Пастка для жар-птиці» (Махаон-Україна, 2000) — детектив. До видання книги у 2000 році також увійшов роман «Правила гри» Алли Сєрової. [6]
• «Ескорт у смерть» (Кальварія, 2002; Фоліо, 2007) — психологічний трилер;
• «Ранковий прибиральник» (Піраміда, 2004) — роман;
• «Він: Ранковий прибиральник. Вона: Шості двері» (Нора-друк, 2005) — роман;
• «Ґудзик» (Фоліо, 2005, Нора-друк, 2011, 2015) — психологічна драма[7]
• «Дванадцять, або Виховання жінки в умовах, не придатних до життя» (Фоліо, 2006) — роман-алюзія; Перевидана у 2012 році «Дванадцять» (Нора-друк, 2012);
• «Зів'ялі квіти викидають» (Нора-друк, 2006) — роман;
• «Останній діамант міледі» (Фоліо, 2006) — авантюрний детектив;
• «Амулет Паскаля» (Фоліо, 2007, 2009) — роман;
• «Коли оживають ляльки» (Грані-Т, 2007, серія «Сучасна дитяча проза»)[8]
• «Оленіум» (Фоліо, 2007) — комедія абсурду; суттєво доповнена та розширена, вийшла у 2014 році під назвою «Оленіада» (Фоліо, 2014);[9]
• «Переформулювання» (Нора-друк, 2007);
• «Дві хвилини правди» (Нора-друк, 2008);
• «Все, що я хотіла сьогодні...» (Фоліо, 2008);
• «Гра в пацьорки» (Нора-друк, 2009);
• «Перейти темряву» (Фоліо, 2010);
• «Пригоди на невідомому острові» (Теза, 2010);
• «Мандрівки без сенсу і моралі» (Нора-друк, 2011);
• «Я знаю, що ти знаєш, що я знаю» (Нора-друк, 2011);
• «Пригоди на острові Клаварен» (Грані-Т, 2011);
• «Якби» (Клуб сімейного дозвілля, 2012);
• «Арсен» (Грані-Т, 2012; Фоліо 2017);
• «Лікарняна повість» (Клуб сімейного дозвілля, 2012);
• «Зроби це ніжно» (Нора-друк, 2013);
• «ЛСД. Ліцей слухняних дружин» (Клуб сімейного дозвілля, 2013);
• «Одного разу…» (Клуб сімейного дозвілля, 2014);
• «Подвійна гра в чотири руки» (Клуб сімейного дозвілля, 2014);
• «Ґудзик-2. Десять років по тому» (Нора-друк, 2015);
• «Тут і тепер»» (Нора-друк, 2016) [10]
• Колективна збірка оповідань та новел "Придивитись до життя" із серії "П'ять зірок" (редакція Міли Іванцової, 2017);
• «Прилетіла ластівочка» (Нора-друк, 2018).
• «Метелик не кричить» (Нора-друк, 2020).
• «Фаріде. Роман-апокриф» (Нора-друк, 2021).
• «Неймовірна. Ода до радості» (Нова-друк, 2022).
• Нехудожня література
• «Ірен Роздобудько про Блеза Паскаля, Вольфі Моцарта, Ганса Андерсена, Катрусю Білокур та Чарлі Чапліна» (Грані-Т, 2007, серія «Життя видатних дітей»)[11]
• «Кіно на папері» Збірка. (Нора-друк, 2016).

Нагороди

• Лавреатка (2000, 2001) та переможниця (2005) літературних конкурсів «Коронація слова»;  Спеціальна відзнака конкурсу «Коронація слова 2011» у номінації «Кіносценарії» за «Садок Вишневий…» (разом із Олесем Саніним); переможниця "Ґранд-Коронація" за роман "Фаріде" (2021);
• Відзнака «Золотий письменник України» (2012);
• Фіналістка Шевченківської премії у номінації «Література» (2019);
• Премія імені Дмитра Нитченка (2022).

за матеріалами сайтів: 

https://cutt.ly/TNOrSSY

https://cutt.ly/uNOysLC

З історії виникнення бібліотек

  Алчевська Христина Данилівна

Алчевська Христина Данилівна [04(16).04.1841, м. Борзна, тепер Чернігівська обл. – 02(15).08.1920, м. Харків] – український педагог, письменниця, бібліограф, громадський діяч.

Самостійно здобула освіту. Організувала в Харкові Товариство грамотності, першу громадську бібліотеку (нині ХДНБ ім. В.Г. Короленка). Бібліографічна. діяльність Алчевської пов'язана з жіночою недільною школою у Харкові, яку вона заснувала. (1862). У школі в різні часи здобули освіту 17 тис. неграмотних людей. До роботи в школі були залучені разом з учителями відомі науковці Харкова, вчені: М. Бекетов, Д. Багалій, В. Данилевський та ін.

Надзвичайно важливим аспектом її діяльності як педагога було вивчення читацьких інтересів та запитів. Алчевська зробила вагомий внесок у методику та методологію бібліографії. Це був перший в Україні та Росії досвід вивчення читацьких інтересів і складання бібліографії на його основі. Алчевська  очолила авторський колектив з укладання тритомного критико-бібліографічного покажчика літератури «Что читать народу?» (1884–1906), який витримав 17 перевидань. У ньому подано понад 4 тис. рецензій, відгуків, анотацій близько 80 авт. – учителів, викладачів і читачів на твори рос., укр. та зарубіжної літератури. Христина Данилівна склала найбільшу частину покажчика – літературну, в якій розглянуто 1680 видань. В усіх трьох томах для зручності вміщено алфавітні покажчики назв книг і прізвищ авторів. Крім того, в першому і другому томах вміщено «Каталоги книг народно-шкільних бібліотек». Х. Алчевська організувала підготовку тритомного посібника «Книга взрослых», що протягом 1899–1917 рр. витримав 40 видань.

Більш докладно за посиланням  📖

Матеріал підготувала Праута А.Ф.

Нестримна геніальність європейки і витончена українська душа

На свій вік це геніальна жінка... 

в кожнім її слові я бачив розум та глибоке розуміння пое­зії, 

освіти та людського життя» (М. Павлик)

25 лютого 1871 року народилася гордiсть й слава  України - Лариса Петрівна Косач - Леся Українка. 

6-7 років

Леся

з мамою

останній рік життя

особисті речі Лесі

будинок Лесі

Лариса Косач була дуже обдарованою дитиною:

• у 4 роки дівчинка навчилася читати (перша прочитана книжка «Розмова про земні сили» Михайла Комарова​)
• у 5 – грала на роялі і почала самостійно писати листи своєму дядькові Михайлу Драгоманову;
• у 6 років уже майстерно вишивала;
• у 9 – склала перший вірш – «Надія»,
• у 13 років – вперше опублікувала свої поезії, взявши псевдонім «Леся Українка»;
• у 14 – видала першу свою поему «Русалка», а також два переклади повістей Гоголя;
• у 19 років написала підручник «Стародавня історія східних народів»,
• у 22 – за сприяння Івана Франка видала першу поетичну збірку «На крилах пісень».

Пісні на слова Лесі Украінки

В бібліотеці виконана виставка книжок "Леся Українка-геніальна дочка українського народу"

Пересувна викладка матеріалів "Життя її серця"

Павло Григорович Тичина

«Ми насолоджувалися красою українського слова, яке... грало, співало, бриніло, лилося зі сторінок незабутньої тієї книги [«Соняшні кларнети]» (М. Бажан).

23 січня - 130 років від дня народження Павла Григоровича Тичини (11 [23] січня 1891, Піски, Козелецький повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія — 16 вересня 1967, Київ) — український поет, перекладач, публіцист, громадський та державний діяч доби УНР та УРСР.

фото з сайту: https://starylev.com.ua/old-lion/author/tychyna-pavlo

Народився в с. Піски на Чернігівщині. Отримав музичне виховання, грав на флейті, гобої, кларнеті, бандурі, піаніно та ін.

Навчався у Чернігівській духовній семінарії, потім – у Київському комерційному університеті, який не закінчив у зв’язку з революцією.  Працював в хорі (спочатку солістом, а потім – диригентом). Згодом –  у газеті «Нова рада»(1917), у журналі «Літературний вісник»(1918-1919). Докладніше за посиланням 📁

Презентацію про Павла Тичину можна знайти за посиланням 📁

Історія першого кохання Павла Тичини

Ніна Матвієнко заспівала пісню на вірші Тичини П., музика: Олег Кива. Вірш "Той сад", присвячений коханій Наталці. Прослухати можна за посиланням 📁

 

Живий голос Павла Тичини

У бібліотеці зроблена викладка матеріалів до ювілею поета.

Афоризми Павла Тичини можна знайти за посиланням 📁

У письменника ювілей

 17 листопада 2020 року відзначає свій 50-й ювілей наш земляк Андрій Анатолійович Кокотюха (17.11.1970 р.н.) - сучасний український письменник-белетрист. Народився він в Ніжині

Перший класик нової української літератури

 9 вересня - 251 рік від дня народження
Івана Петровича Котляревського (1769-1838),
 українського письменника, військового, першого класика нової української літератури, громадського діяча.

Його поема «Енеїда» (1798) стала великим твором загальнонаціонального значення нової української літератури, написаним народною мовою.

Котляревський зробив найвагоміший внесок у становлення сучасної української літературної мови. В умовах занепаду всіх різновидів староукраїнської писемної мови, поема «Енеїда», п'єси «Наталка Полтавка» і «Москаль-чарівник», написані на основі живого усного мовлення народу, започаткували новий етап формування літературної мови.

Більш докладно за посиланням 📁

Цікавий факт: "Енеїду" Котляревського було знайдено в бібліотеці Наполеона Бонапарта.

З творами Івана Котляревського можна ознайомитися в ліцейній бібліотеці. 

На допомогу вчителям української літератури рекомендуємо ознайомитися з книгою, яка знаходиться в бібліотеці Ткаченко Н.С., Ходосов К.О. "Іван Котляревський у школі" (в посібнику широко розглянуто життєвий і творчий шлях класика, аналіз його творів, поурочні розробки)

Ласкаво просимо!

Рибчинський Юрій Євгенович

Далекого 1941 року військовий лікар пані Раїса (1903 р. н., полковник медичної служби) врятувала Євгена Івановича Рибчинського (1911 р. н.). Три роки по тому відбулася їх випадкова зустріч, а 22 травня 1945 р. у Києві на Подолі у них народився Юрій Рибчинський - український поет, драматург, сценарист, заслужений діяч мистецтв України, один із основоположників сучасної української естрадної пісні (сам поет називає себе "дитям Перемоги"). 

Сьогодні у поета ювілей - 75 років від дня народження.

Юрій Рибчинський з дружиною Олександрою

У часи дитинства Юрія Поділ скидався на маленьке село, а у господарстві Рибчинських були і корова, і свині, і кури, і гуси, і обов'язково пестували квітник. Малий Юрко ходив у садок, навчався в художній школі, впродовж десяти років (починаючи з 1958 р.) стрибав з жердиною, і до тепер є уболівальником "Динамо". З дитячих літ був імпульсивним, не знав, що може витворити наступної хвилини, його вчинки були неординарними.

У восьмому класі попри захоплення живописом, спортом та театром зацікавився Юрій Рибчинський і літературною творчістю та написав свій перший вірш. Взагалі перші поетичні спроби Юрія були для батьків несподіваними, адже чоловіки з родини Рибчинських мали схильність до малювання, а батько сподівався, що син піде по його — фінансовій — лінії. Приблизно в цей час юний поет познайомився з Лесем Танюком (який навчив Юрія азів поетичної майстерності, по-справжньому відкрив українську культуру – справжнього Тичину, справжнього Блакитного - та засвітив імена Миколи Зерова, Євгена Плужника...) і Євгеном Євтушенком (котрий став першим серйозним критиком і порадником поета).

Більше біографії та пісні поета за посиланням тут 📁

Ювілейне інтерв'ю з поетом докладніше читайте за посиланням 📁

відома пісня Ніни Матвієнко на слова Юрія Рибчинського

Марк Лукич Кропивницький

22 травня 180 років від дня народження Марка Лукича Кропивницького (22.05.1840-21.04.1910) - український письменник, драматург, театральний режисер і актор. З іменем Кропивницького пов'язані створення українського професійного театру на підросійській частині України й наступний етап розвитку реалістичної драматургії.
Марка Лукича називають батьком українського театру.

матеріал підготувала Праута А.Ф.