 |
| фото з сайту: https://cutt.ly/TNOrSSY |
Її називають однією з найуспішніших українських письменниць, вона – неодноразова переможниця літературного конкурсу "Коронація слова". Варто зазначити, що завдяки цьому конкурсу до сучасного українського літературного процесу влилися твори низки таких авторів як Марія Матіос, Лариса Денисенко, Андрій Кокотюха. І це лише найвідоміші з коронаційних "відкриттів".
Письменниця у своїй творчості ніколи не обмежувалася якимись одним жанром, вона також сміливо експерементує із стилями, темами та героями і вибудовує власну оригінальну манеру.
Ірен Роздобудько просто займається улюбленою справою, і можливо, саме у цьому нестримному бажанні і закладена формула її успіху. А ще – у таланті і великій працелюбності. У творчому доробку Ірен кілька десятків дуже різних книжок, серед яких легкі детективи, любовні, психологічні, сатиричні романи та навіть дитячі книжки, зокрема "Коли оживають ляльки", "Пригоди на острові Клаварен", "Дитинство видатних людей", куди увійшли п'ять біографій маленьких геніїв різних країн – Блеза Паскаля, Вольфганга Моцарта, Катерини Білокур, Чарлі Чапліна та Ганса Андерсена.
"Мерці" – перший досвід Ірен Роздобудько у жанрі психологічного трилера й перша перемога (друге призове місце в "Коронації слова – 2000"). Далі були: детектив "Пастка для жар-птиці" – отримав премію Всеукраїнського конкурсу "Коронація слова – 2001" та одна з найвідоміших серед читачів книжок, психологічна драма "Гудзик", що отримала премію Всеукраїнського конкурсу "Коронація слова – 2005". За книжкою режисер Володимир Тихий зняв однойменний фільм. А ще у списку нагорд є спеціальна відзнака "Коронації слова – 2011" у номінації "Кіносценарії" за "Садок Вишневий…" – Ірен Роздобудько, Олесь Санін.
Ірен Роздобудько – володарка титулу "Золотий письменник України". Таку назву носить почесна літературна відзнака, якою нагороджують найпопулярніших письменників України.
Батьки назвали доньку Ірен на честь героїні роману Джона Голсуорсі "Сага про Форссайтів" Ірен Форсайт. У шість років дівчинка написала своє перше оповідання – "Казку про Чайник і Матрьошки". Однак ще до того, як навчилася писати, вона вигадувала різні історії і небилиці і розповідала їх друзям у дитячому садку, особливо під час тихої години.
У шкільні роки Ірен відвідувала різні театральні гуртки і мріяла про сцену. Однак у старших класах зрозуміла, що великої актриси з неї не вийде, а тому вступила на заочне відділення факультету журналістики Київського національного університету і з 16 років почала працювати, при цьому сміливо бралася за будь-яку роботу, а тому й має за плечима безцінний та величезний досвід у різних сферах діяльності.
У 1988 році Ірен Роздобудько переїхала до Києва, де мешкає і сьогодні. Працює головним редактором журналу "Караван історій. Україна".
Про своє особисте життя письменниця не любить розповідати. Відомо, що у неї є доросла донька Яна, яка за фахом скульптор-монументаліст. У 2009 році Ірен вийшла заміж за відомого поета та барда Ігоря Жука. У зіркового подружжя не тільки хороші стосунки у родині, вони ще й спільно займаються творчістю, зокрема виступають дуетом з піснями та співаною поезією.
- «Пастка для жар-птиці» (Махаон-Україна, 2000) — детектив. До видання книги у 2000 році також увійшов роман «Правила гри» Алли Сєрової. [6]
- «Ескорт у смерть» (Кальварія, 2002; Фоліо, 2007) — психологічний трилер;
- «Ранковий прибиральник» (Піраміда, 2004) — роман;
- «Він: Ранковий прибиральник. Вона: Шості двері» (Нора-друк, 2005) — роман;
- «Ґудзик» (Фоліо, 2005, Нора-друк, 2011, 2015) — психологічна драма[7]
- «Дванадцять, або Виховання жінки в умовах, не придатних до життя» (Фоліо, 2006) — роман-алюзія; Перевидана у 2012 році «Дванадцять» (Нора-друк, 2012);
- «Зів'ялі квіти викидають» (Нора-друк, 2006) — роман;
- «Останній діамант міледі» (Фоліо, 2006) — авантюрний детектив;
- «Амулет Паскаля» (Фоліо, 2007, 2009) — роман;
- «Коли оживають ляльки» (Грані-Т, 2007, серія «Сучасна дитяча проза»)[8]
- «Оленіум» (Фоліо, 2007) — комедія абсурду; суттєво доповнена та розширена, вийшла у 2014 році під назвою «Оленіада» (Фоліо, 2014);[9]
- «Переформулювання» (Нора-друк, 2007);
- «Дві хвилини правди» (Нора-друк, 2008);
- «Все, що я хотіла сьогодні...» (Фоліо, 2008);
- «Гра в пацьорки» (Нора-друк, 2009);
- «Перейти темряву» (Фоліо, 2010);
- «Пригоди на невідомому острові» (Теза, 2010);
- «Мандрівки без сенсу і моралі» (Нора-друк, 2011);
- «Я знаю, що ти знаєш, що я знаю» (Нора-друк, 2011);
- «Пригоди на острові Клаварен» (Грані-Т, 2011);
- «Якби» (Клуб сімейного дозвілля, 2012);
- «Арсен» (Грані-Т, 2012; Фоліо 2017);
- «Лікарняна повість» (Клуб сімейного дозвілля, 2012);
- «Зроби це ніжно» (Нора-друк, 2013);
- «ЛСД. Ліцей слухняних дружин» (Клуб сімейного дозвілля, 2013);
- «Одного разу…» (Клуб сімейного дозвілля, 2014);
- «Подвійна гра в чотири руки» (Клуб сімейного дозвілля, 2014);
- «Ґудзик-2. Десять років по тому» (Нора-друк, 2015);
- «Тут і тепер»» (Нора-друк, 2016) [10]
- Колективна збірка оповідань та новел "Придивитись до життя" із серії "П'ять зірок" (редакція Міли Іванцової, 2017);
- «Прилетіла ластівочка» (Нора-друк, 2018).
- «Метелик не кричить» (Нора-друк, 2020).
- «Фаріде. Роман-апокриф» (Нора-друк, 2021).
- «Неймовірна. Ода до радості» (Нова-друк, 2022).
- Нехудожня література
- «Ірен Роздобудько про Блеза Паскаля, Вольфі Моцарта, Ганса Андерсена, Катрусю Білокур та Чарлі Чапліна» (Грані-Т, 2007, серія «Життя видатних дітей»)[11]
- «Кіно на папері» Збірка. (Нора-друк, 2016).
- Лавреатка (2000, 2001) та переможниця (2005) літературних конкурсів «Коронація слова»; Спеціальна відзнака конкурсу «Коронація слова 2011» у номінації «Кіносценарії» за «Садок Вишневий…» (разом із Олесем Саніним); переможниця "Ґранд-Коронація" за роман "Фаріде" (2021);
- Відзнака «Золотий письменник України» (2012);
- Фіналістка Шевченківської премії у номінації «Література» (2019);
- Премія імені Дмитра Нитченка (2022).
.jpg)
