1000 днів незламності

Сьогодні, 19 листопада 2024 року  -

1000 днів повномасштабного вторгнення в Україну

 

Летять над хатою ракети...

Куди летять? Куди впадуть?

Це не кіно з страшним сюжетом -

Це українці так живуть.

Жили собі у власній хаті,

Трудились на своїй землі,

Такій прекрасній та багатій,

Худобу пасли у селі.

В любові діточок плекали,

Садили квіти під вікном,

Весну піснями закликали,

Гостей збирали за столом.

Та гість непроханий приперся,

Нахабно в хату нашу вліз.

І заболіло раптом серце,

І полилося море сліз.

Сусід став ворогом. Ні, брешу, -

Сусід був ворогом завжди.

Відкрили очі ми нарешті...

Запізно... Наробив біди...

І знов летять кудись ракети,

"Шахеди" смерть комусь несуть...

Перша година... Знов... Четверта...

Не спати - жити не дають...

Світанок... Стихло... Телефони...

Знов Вайбер "бамкає": "Ви як?"

І молимось біля ікони,

Збираєм витримку в кулак.

І хлопцям дякуємо нашим,

Що небо наше берегли.

Коли ж заткне той нелюд пащу?

Хай би напився він смоли!

Бо нам потрібно далі жити,

Трудитись на своїй землі,

В любові діточок ростити,

Худобу пасти у селі.

На рідній українській мові

Співатимемо ми пісень.

І буде в нас обов'язково

Спокійна ніч і мирний день.

   Інна_Крупяк.