6 січня 2023 року - ювілеї поетів:
 |
| фото з wikipedia |
 |
| фото з сайту: http://surl.li/ehqnq |
Володимир Сосюра знаний і невідомий - читати докладніше 📂
 |
| фото з сайту: http://lnnk.in/d0g1 |
01.01.2023 - 200 років від дня народження Шандора Петефі (1823-1849), угорського поета, прозаїка, публіциста.
Більш докладно про життєвий і творчий шлях поета пропонуємо прочитати за посиланням 📂
Найпопулярніші твори:
 |
| фото з сайту: http://lnnk.in/d9gv |
 |
| Богдан Сильвестрович Лепкий (9.11.1872-21.07.1941) |
9 листопада 2022 року виповнюється 150 років від дня народження Богдана Лепкого - українського педагога, прозаїка, поета, мистецтвознавця, літературознавця, критика, педагога,перекладача, історика літератури, видавця, публіциста, громадсько-культурного діяча, художника.
Богдан Лепкий народився 9 листопада 1872 р. в родині сільського священика Сильвестра Лепкого на Поділлі у селі Крегулець. Батько був людиною освіченою й прогресивною, писав літературні твори під псевдонімом Марко Мурава, брав участь у виданні часопису «Правда», підготовці шкільних підручників, знав польську і німецьку (німецькою навіть опублікував поезії); видавав популярні книжечки, був головою «Селянської ради». Перші уроки освіти та виховання майбутній письменник набував удома. Домашній учитель Дмитро Бахталовський, крім навчання, знайомив хлопчика з літературними творами, здібний учень знав напам'ять багато віршів Тараса Шевченка, читав «Марусю» Г. Квітки-Основ'яненка.
Писати Богдан Лепкий почав дуже рано (ще в другому класі гімназії під впливом бабусиних оповідей скомпонував поему про русалок, але вона не збереглася), серйозно ж готувався стати художником, з цією метою брав уроки у славетного Юліана Панкевича.
На початку 1899 р. Б. Лепкий з дружиною переїздить до Кракова як викладач Ягеллонського університету. Тут він сходиться з польськими письменниками С. Виспянським, В. Орканом, К. Тетмайєром, цікавиться діяльністю учасників літературної організації «Молода Польща». До помешкання Лепких на Зеленій, 28, у Кракові часто приходять Василь Стефаник, Остап Луцький, Кирило Студинський, Михайло Бойчук, Кирило Трильовський, Михайло Жук, Вячеслав Липинський. Дорогою до Італії гостював у Лепких Михайло Коцюбинський, бували тут Ольга Кобилянська, фольклорист Федір Вовк.
Одна за одною виходять збірки оповідань «З села» (1898), «Щаслива година» (1901), «В глухім куті» (1903), «По дорозі життя» (1905), «Кидаю слова» (1911), збірки віршів «Стрічки» (1901), «Листки падуть», «Осінь» (1902), «На чужині» (1904), «Для ідеї» (1911), «З-над моря» (1913), літературознавчі дослідження «Василь Стефаник» (1903), «Начерк історії української літератури» (1904), «Маркіян Шашкевич» (1910), «Про життя великого поета Тараса Шевченка...» (1911), переклади польською мовою «Слова о полку Ігоревім» (1905, його високо оцінив І. Франко) та книжечки оповідань М. Коцюбинського «В путах шайтана» (1906). Твори Б. Лепкого починають перекладати польською, російською, чеською, німецькою, угорською та сербською мовами.
Восени 1915 р. Лепкого мобілізують. Але на фронт не потрапив, а одержав призначення для культурно-освітньої роботи серед військовополонених. Події війни знайшли відображення у багатьох поетичних і прозових творах Б. Лепкого. Передусім це поема «Буря», з якої, на жаль, збереглися тільки фрагменти, оповідання і нариси «Вечір», «Дзвони», «Душа», «Свої» та ін. У 1925 р. повертається до Кракова, де стає професором Ягеллонського університету.
Помер Богдан Лепкий 21 липня 1941 р., похований у Кракові на Раковецькому цвинтарі.
У великій і різножанровій творчій спадщині митця одне з провідних місць посідає поезія. Богдана Лепкого безпосередньо не віднести ні до поетів гострого соціального бачення, ні до митців концептуального філософського мислення, натура його радше споглядально-рефлективна. Ліричне «я» тут превалює над персонажем, внутрішній світ — над зовнішнім середовищем. Туга — це домінанта поета, яка визначає романтичний тип його почування й мислення, та «перебендівська» основа, що «Заспіває, засміється. А на сльози зверне».
У його поезії не віднайдемо патетичних гасел, але як художник чесний він вважає своїм громадянським обов'язком бути
... там, де людське горе,
Де вічний біль, і плач
гіркий, і стони,
І та розпука чорна,
ніби море,
Лишаючи на плесі шум
гірський — прокльони!
(«Коли обгорнуть безталанну дорогу...»)
за матеріалами сайту https://md-eksperiment.org
 |
| фото з сайту: https://cutt.ly/TNOrSSY |
Її називають однією з найуспішніших українських письменниць, вона – неодноразова переможниця літературного конкурсу "Коронація слова". Варто зазначити, що завдяки цьому конкурсу до сучасного українського літературного процесу влилися твори низки таких авторів як Марія Матіос, Лариса Денисенко, Андрій Кокотюха. І це лише найвідоміші з коронаційних "відкриттів".
Письменниця у своїй творчості ніколи не обмежувалася якимись одним жанром, вона також сміливо експерементує із стилями, темами та героями і вибудовує власну оригінальну манеру.
Ірен Роздобудько просто займається улюбленою справою, і можливо, саме у цьому нестримному бажанні і закладена формула її успіху. А ще – у таланті і великій працелюбності. У творчому доробку Ірен кілька десятків дуже різних книжок, серед яких легкі детективи, любовні, психологічні, сатиричні романи та навіть дитячі книжки, зокрема "Коли оживають ляльки", "Пригоди на острові Клаварен", "Дитинство видатних людей", куди увійшли п'ять біографій маленьких геніїв різних країн – Блеза Паскаля, Вольфганга Моцарта, Катерини Білокур, Чарлі Чапліна та Ганса Андерсена.
"Мерці" – перший досвід Ірен Роздобудько у жанрі психологічного трилера й перша перемога (друге призове місце в "Коронації слова – 2000"). Далі були: детектив "Пастка для жар-птиці" – отримав премію Всеукраїнського конкурсу "Коронація слова – 2001" та одна з найвідоміших серед читачів книжок, психологічна драма "Гудзик", що отримала премію Всеукраїнського конкурсу "Коронація слова – 2005". За книжкою режисер Володимир Тихий зняв однойменний фільм. А ще у списку нагорд є спеціальна відзнака "Коронації слова – 2011" у номінації "Кіносценарії" за "Садок Вишневий…" – Ірен Роздобудько, Олесь Санін.
Ірен Роздобудько – володарка титулу "Золотий письменник України". Таку назву носить почесна літературна відзнака, якою нагороджують найпопулярніших письменників України.
Батьки назвали доньку Ірен на честь героїні роману Джона Голсуорсі "Сага про Форссайтів" Ірен Форсайт. У шість років дівчинка написала своє перше оповідання – "Казку про Чайник і Матрьошки". Однак ще до того, як навчилася писати, вона вигадувала різні історії і небилиці і розповідала їх друзям у дитячому садку, особливо під час тихої години.
У шкільні роки Ірен відвідувала різні театральні гуртки і мріяла про сцену. Однак у старших класах зрозуміла, що великої актриси з неї не вийде, а тому вступила на заочне відділення факультету журналістики Київського національного університету і з 16 років почала працювати, при цьому сміливо бралася за будь-яку роботу, а тому й має за плечима безцінний та величезний досвід у різних сферах діяльності.
У 1988 році Ірен Роздобудько переїхала до Києва, де мешкає і сьогодні. Працює головним редактором журналу "Караван історій. Україна".
Про своє особисте життя письменниця не любить розповідати. Відомо, що у неї є доросла донька Яна, яка за фахом скульптор-монументаліст. У 2009 році Ірен вийшла заміж за відомого поета та барда Ігоря Жука. У зіркового подружжя не тільки хороші стосунки у родині, вони ще й спільно займаються творчістю, зокрема виступають дуетом з піснями та співаною поезією.
Алчевська Христина Данилівна
Алчевська Христина Данилівна [04(16).04.1841, м. Борзна, тепер Чернігівська обл. – 02(15).08.1920, м. Харків] – український педагог, письменниця, бібліограф, громадський діяч.
Самостійно здобула освіту. Організувала в Харкові Товариство грамотності, першу громадську бібліотеку (нині ХДНБ ім. В.Г. Короленка). Бібліографічна. діяльність Алчевської пов'язана з жіночою недільною школою у Харкові, яку вона заснувала. (1862). У школі в різні часи здобули освіту 17 тис. неграмотних людей. До роботи в школі були залучені разом з учителями відомі науковці Харкова, вчені: М. Бекетов, Д. Багалій, В. Данилевський та ін.
Надзвичайно важливим аспектом її діяльності як педагога було вивчення читацьких інтересів та запитів. Алчевська зробила вагомий внесок у методику та методологію бібліографії. Це був перший в Україні та Росії досвід вивчення читацьких інтересів і складання бібліографії на його основі. Алчевська очолила авторський колектив з укладання тритомного критико-бібліографічного покажчика літератури «Что читать народу?» (1884–1906), який витримав 17 перевидань. У ньому подано понад 4 тис. рецензій, відгуків, анотацій близько 80 авт. – учителів, викладачів і читачів на твори рос., укр. та зарубіжної літератури. Христина Данилівна склала найбільшу частину покажчика – літературну, в якій розглянуто 1680 видань. В усіх трьох томах для зручності вміщено алфавітні покажчики назв книг і прізвищ авторів. Крім того, в першому і другому томах вміщено «Каталоги книг народно-шкільних бібліотек». Х. Алчевська організувала підготовку тритомного посібника «Книга взрослых», що протягом 1899–1917 рр. витримав 40 видань.
Більш докладно за посиланням 📖
Матеріал підготувала Праута А.Ф.
в кожнім її слові я бачив розум та глибоке розуміння поезії,
освіти та людського життя» (М. Павлик)
 |
| 6-7 років |
 |
| Леся |
 |
| з мамою |
 |
| останній рік життя |
 |
| особисті речі Лесі |
 |
| будинок Лесі |
23 січня - 130 років від дня народження Павла Григоровича Тичини (11 [23] січня 1891, Піски, Козелецький повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія — 16 вересня 1967, Київ) — український поет, перекладач, публіцист, громадський та державний діяч доби УНР та УРСР.
 |
| фото з сайту: https://starylev.com.ua/old-lion/author/tychyna-pavlo |
17 листопада 2020 року відзначає свій 50-й ювілей наш земляк Андрій Анатолійович Кокотюха (17.11.1970 р.н.) - сучасний український письменник-белетрист. Народився він в Ніжині
Його поема «Енеїда» (1798) стала великим твором загальнонаціонального значення нової української літератури, написаним народною мовою.
Котляревський зробив найвагоміший внесок у становлення сучасної української літературної мови. В умовах занепаду всіх різновидів староукраїнської писемної мови, поема «Енеїда», п'єси «Наталка Полтавка» і «Москаль-чарівник», написані на основі живого усного мовлення народу, започаткували новий етап формування літературної мови.
Більш докладно за посиланням 📁
Цікавий факт: "Енеїду" Котляревського було знайдено в бібліотеці Наполеона Бонапарта.
З творами Івана Котляревського можна ознайомитися в ліцейній бібліотеці.
На допомогу вчителям української літератури рекомендуємо ознайомитися з книгою, яка знаходиться в бібліотеці Ткаченко Н.С., Ходосов К.О. "Іван Котляревський у школі" (в посібнику широко розглянуто життєвий і творчий шлях класика, аналіз його творів, поурочні розробки)
Ласкаво просимо!
фото з сайту: http://surl.li/tqqkk Вишиванка – символ України, Кожної великої родини, Нашої історії та мови Залюбки вдягаєм її знову. Авт...
