Вітаємо всіх з Днем української писемності та мови. З цієї нагоди ми підготували цікаві факти про мову:
🔸Українська входить до трійки наймилозвучніших мов світу. Сучасна українська мова має близько 256 тисяч слів.
🔸В українській мові найбільша кількість слів починається на літеру “П”, а найменш уживаною літерою українського алфавіту є літера “Ф”.
🔸Українську мову офіційно визнали літературною після видання “Енеїди” Івана Котляревського.
🔸Перший український “Буквар” був виданий у 1574 році у м. Львові.
🔸Найбільше перекладів серед українських творів має “Заповіт” Тараса Шевченка: його переклали 147 мовами народів світу.
🔸Найдовше слово в українській мові складається з 30 літер! Спробуйте вимовити “дихлордифенілтрихлорметилметан” (це хімікат для боротьби зі шкідниками).
🔸Однією з “родзинок” української мови є те, що вона багата на зменшувальні форми.
Навіть слово “вороги” має зменшувально-пестливу форму «вороженьки». Проте ми їх називаємо інакше…
У бібліотеці зроблено викладки матеріалів, ласкаво просимо завітати та ознайомитися з ними:
Мова живе тоді, коли нею користуються.
Тож давайте говорити українською та берегти наш скарб!
Пропонуємо переглянути інші наші публікації на цю тему:
Богдан Сильвестрович Лепкий (9.11.1872-21.07.1941)
9 листопада 2022 року виповнюється 150 років від дня народженняБогдана Лепкого - українського педагога, прозаїка, поета, мистецтвознавця, літературознавця, критика, педагога,перекладача, історика літератури, видавця, публіциста, громадсько-культурного діяча, художника.
Богдан Лепкий народився 9 листопада 1872 р. в родині сільського священика Сильвестра Лепкого на Поділлі у селі Крегулець. Батько був людиною освіченою й прогресивною, писав літературні твори під псевдонімом Марко Мурава, брав участь у виданні часопису «Правда», підготовці шкільних підручників, знав польську і німецьку (німецькою навіть опублікував поезії); видавав популярні книжечки, був головою «Селянської ради». Перші уроки освіти та виховання майбутній письменник набував удома. Домашній учитель Дмитро Бахталовський, крім навчання, знайомив хлопчика з літературними творами, здібний учень знав напам'ять багато віршів Тараса Шевченка, читав «Марусю» Г. Квітки-Основ'яненка.
Писати Богдан Лепкий почав дуже рано (ще в другому класі гімназії під впливом бабусиних оповідей скомпонував поему про русалок, але вона не збереглася), серйозно ж готувався стати художником, з цією метою брав уроки у славетного Юліана Панкевича.
На початку 1899 р. Б. Лепкий з дружиною переїздить до Кракова як викладач Ягеллонського університету. Тут він сходиться з польськими письменниками С. Виспянським, В. Орканом, К. Тетмайєром, цікавиться діяльністю учасників літературної організації «Молода Польща». До помешкання Лепких на Зеленій, 28, у Кракові часто приходять Василь Стефаник, Остап Луцький, Кирило Студинський, Михайло Бойчук, Кирило Трильовський, Михайло Жук, Вячеслав Липинський. Дорогою до Італії гостював у Лепких Михайло Коцюбинський, бували тут Ольга Кобилянська, фольклорист Федір Вовк.
Одна за одною виходять збірки оповідань «З села» (1898), «Щаслива година» (1901), «В глухім куті» (1903), «По дорозі життя» (1905), «Кидаю слова» (1911), збірки віршів «Стрічки» (1901), «Листки падуть», «Осінь» (1902), «На чужині» (1904), «Для ідеї» (1911), «З-над моря» (1913), літературознавчі дослідження «Василь Стефаник» (1903), «Начерк історії української літератури» (1904), «Маркіян Шашкевич» (1910), «Про життя великого поета Тараса Шевченка...» (1911), переклади польською мовою «Слова о полку Ігоревім» (1905, його високо оцінив І. Франко) та книжечки оповідань М. Коцюбинського «В путах шайтана» (1906). Твори Б. Лепкого починають перекладати польською, російською, чеською, німецькою, угорською та сербською мовами.
Восени 1915 р. Лепкого мобілізують. Але на фронт не потрапив, а одержав призначення для культурно-освітньої роботи серед військовополонених. Події війни знайшли відображення у багатьох поетичних і прозових творах Б. Лепкого. Передусім це поема «Буря», з якої, на жаль, збереглися тільки фрагменти, оповідання і нариси «Вечір», «Дзвони», «Душа», «Свої» та ін. У 1925 р. повертається до Кракова, де стає професором Ягеллонського університету.
Помер Богдан Лепкий 21 липня 1941 р., похований у Кракові на Раковецькому цвинтарі.
У великій і різножанровій творчій спадщині митця одне з провідних місць посідає поезія. Богдана Лепкого безпосередньо не віднести ні до поетів гострого соціального бачення, ні до митців концептуального філософського мислення, натура його радше споглядально-рефлективна. Ліричне «я» тут превалює над персонажем, внутрішній світ — над зовнішнім середовищем. Туга — це домінанта поета, яка визначає романтичний тип його почування й мислення, та «перебендівська» основа, що «Заспіває, засміється. А на сльози зверне».
У його поезії не віднайдемо патетичних гасел, але як художник чесний він вважає своїм громадянським обов'язком бути
За мотивами повісті Богдана Лепкого «Крутіж» відзнято в 1993 році на кіностудії Довженка український історичний художній фільм режисера Леоніда Осики «Ге́тьманські клейно́ди».
Вірш Богдана Лепкого ''Сподівався''
Пропонуємо послухати знамениту українську пісню-реквієм на вірш славетного галицького поета Богдана Лепкого (1872 - 1941) . Слова: Богдан Лепкий. Музика: Лев Лепкий. Виконує: Василь Жданкін ''Журавлі'' (Чуєш, брате мій...).
Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури, скорочено ЮНЕСКО (англ. United Nations Educational, Scientific and Cultural Organization, UNESCO) — міжнародна організація, спеціалізована установа Організації Об'єднаних Націй, яка при співпраці своїх членів-держав у галузі освіти, науки, культури сприяє ліквідації неписьменності, підготовці національних кадрів, розвитку національної культури, охороні пам'яток культури тощо.
На початку 2013 року кількість країн-учасниць становила 195. На 2011 вона охоплювала 193 країн-держав; консультативний статус при ній мають неурядові організації (приблизно 250). У 2017 році Ізраїль та США заявили про вихід з організації. Головний осередок ЮНЕСКО знаходиться в Парижі. ЮНЕСКО має видавництво Office des Presses de l'Unesco (різними мовами), в якому з'являються 26 періодичних видань, серед них «Кур'єр ЮНЕСКО» (35 мовами), «Культури», «Музеум», «Перспективи освіти» та ін. Україна є членом ЮНЕСКО від 1954.
У 1942 році у Великій Британії за ініціативою президента Ради з освіти Англії Уельсу Річарда А. Батлера і президента Британської ради М. Робертсона була скликана конференція міністрів освіти країн-союзників (англ. Conference of Allied Ministers of Education). Зустріч, на якій були присутні представники 8 урядів, які перебувають в еміграції, відбулася в Лондоні з 16 листопада по 5 грудня. Основним питанням конференції було відновлення системи освіти з настанням миру. Замість одноразового заходу до грудня 1945 року відбулося близько 60 зустрічей. Ідеї конференції знайшли підтримку у світовому співтоваристві.
Після закінчення Другої світової війни в Лондоні пройшла конференція Організації Об'єднаних Націй зі створення організації з питань освіти та культури (ЕКО / Конф) (англ. United Nations Conference for the establishment of an educational and cultural organization (ECO / CONF)). Конференція була скликана за рекомендацією зустрічі 1942 року і конференції ООН з міжнародної організації (англ. United Nations Conference on International Organization), яка відбулася у квітні-червні 1945 року в Сан-Франциско. Основними завданнями організації були встановлення справжньої культури миру та перешкоджання розв'язування нової світової війни, що реалізуються за допомогою сприяння забезпеченню «інтелектуальної та моральної солідарності людства».
16 листопада 1945 був підписаний Статут ЮНЕСКО і створена підготовча комісія.Статут був підписаний представниками 37 держав з 44, присутніх на зустрічі. Статут набув чинності після того, як був ратифікований 20 державами.Це сталося 4 листопада 1946.Перша сесія генеральної конференції ЮНЕСКО, в якій взяли участь представники 30 держав, пройшла в Парижі з 19 листопада по 10 грудня 1946.
Будь-яка держава, що є членом ООН може стати членом ЮНЕСКО, при припиненні членства в ООН автоматично відбувається вихід з ЮНЕСКО.
На цей час офіційними мовами організації : англійська, арабська, іспанська, китайська, російська і французька мови. З моменту заснування в 1946 році офіційними мовами секретаріату, генеральної конференції та виконавчої ради ЮНЕСКО були англійська та французька. У 1950 році до мов генеральної конференції додалася іспанська, а в 1954 — російська. У тому ж 1954 році обидві мови стали офіційними для виконавчої ради. Основні органи управління організацією включили арабську у список офіційних в 1974 році. Китайська додалася до цього списку в 1977 році для виконавчої ради і в 1980 — для генеральної конференції.
Марка України присвячена 50-річчю членства в ЮНЕСКО
Ювілейна монета присвячена 50-річчю членства в ЮНЕСКО
ЮНЕСКО відзначено:
150-річчя з дня народження Т. Шевченка,
250-річчя з дня народження Г. Сковороди,
100-річчя народження Лесі Українки, І. Франка, Є. Патона;
влаштовано фестиваль фільмів О. Довженка (1984).
Керамічне пано Л. Мішкової прикрашує коридор ЮНЕСКО
1500-річчя заснування Києва (1983), з цієї нагоди делегація ЮНЕСКО відвідала Київ на чолі з генеральним директором А. М. М'Боу.
Зі списком об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО в Україні пропонуємо ознайомитися за посиланням 📂
Щорічною
резолюцією A/72/L.12 про стале рибальство Генеральна Асамблея ООН
визначила2022 рік – Міжнародним роком
кустарного рибальства та аквакультури. Також документом проголошено 5 червня –
Міжнародним днем боротьби з ННН-рибальством. Текст Резолюції схвалено в грудні
2017 року та одноголосно підтримано країнами-членами ФАО. З ним можна
ознайомитись за посиланням.
В
Резолюції ГА ООН вкотре визнано аквакультуру ключовою в підтримані продовольчої
безпеки населення. Відповідно до статистичної інформації, частка фермерської
риби складає близько 52% і щороку ця пропорція збільшується.
«Україна
абсолютно точно має потенціал до розвитку аква- та марикультури відповідно до
світових трендів. Є багато підприємців, яким цікаве аквафермерство та фахівців,
які знають як ефективно його розвивати. Тож у 2018 році будемо працювати над
економічними складовими для підтримки підприємців аквакультури», – наголосив
Голова Держрибагентства Ярослав Бєлов.
Найбільшу
шкоду рибному господарству наносить незаконне, непідзвітне, неконтрольоване
рибальство. Про це йдеться і в Резолюції. Для боротьби з ННН-рибальством
Держрибагентство планує застосувати комплексний підхід. Триває робота над
запровадженням сертифікату походження риби, електронного моніторингу суден для
ефективного контролю за промисловим рибальством, посилення відповідальності за
порушення правил рибальства.
Нагадаємо,
Україна має величезний природний потенціал для розвитку рибного господарства і
аквакультури. Одна з найбільших в Європі площ водних поверхонь – 1,3 млн га, 73
тис. річок, 40 тис. озер, 400 тис. ставків, 1100 водосховищ, Чорне і Азовське
моря. Більше 7850 водойм, на яких займаються аквакультурою, з потенціалом до
вирощування риби об’ємом близько 98 тис тонн.
.jpg)
.jpg)
