Народилася Гаана Василівна 26
червня 1970 в селі Нижній Березів Косівського району Івано-Франківської
області. Українська письменниця, голова Чернігівської обласної організації НСПУ (Національна спілка письменників України).
Нині є завідувачем кафедри філологічних дисциплін та
методики їх викладання Чернігівського обласного інституту післядипломної
педагогічної освіти імені К. Д. Ушинського, кандидат філологічних наук, доцент.
Є автором понад сотні посібників з української мови та літератури, словників, а також автором збірок віршів, прозових книжок, романів.
Запрошуємо вас відвідати віртуальний Чернігівський літературно-меморіальний музей-заповідник М. Коцюбинського. Це садиба класика української літератури, великого гуманіста
і Сонцепоклонника Михайла Михайловича Коцюбинського. Письменник придбав її в
1898 році, коли переїхав з Вінниці. Вона і нині залишається в такому вигляді,
який мала за його життя. Чернігівський літературно-меморіальний
музей-заповідник видатного українського письменника Михайла Коцюбинського було
засновано у вересні 1934 року з нагоди 70-річчя від дня його народження. Нині
музей складається з меморіального будинку письменника, сучасної будівлі
літературної експозиції та справжньої окраси своєї – меморіального саду
Коцюбинських. Основа музею меморіальна квартира Михайла Коцюбинського. Саме у
цьому будинку письменник оселився з родиною влітку 1898 року та провів тут 15
своїх останніх, найбільш творчих років. Невеликий одноповерховий дерев’яний
будинок М.М. Коцюбинського стоїть у центрі подвір’я. На зовнішніх дверях, при
вході, – бронзова дощечка з вигравіруваним написом: «Михайло Михайлович
Коцюбинський». В кімнатах відтворена обстановка, в якій жив письменник зі своєю
родиною. Неповторна духовна аура ніби й зараз живе у цих стінах, приваблює
людей. Сюди приходять, аби набутися снаги, творчої енергії, невмирущого духу
Коцюбинського.
Дестяки тисяч відвідувачів з України та з-за кордону
приїздять до Чернігова, щоб віддати шану великому українському письменнику,
який похований на Болдиній горі разом із дружиною Вірою Устимівною.
Бажаю вам приємної віртуальної подорожі у минуле...
Пропоную вам перейти за посиланням 📁, вибрати та скачати собі на гаджет книги нашого відомого письменника, поета, перекладача, дуже талановитої людини - Сергія Дзюби. Кожен читач може знайти для себе книгу: дитячі, ліричні, серйозні, історичні... Бажаю приємно провести час за читанням!
Чорно́бильська катастро́фа — техногенна
екологічно-гуманітарна катастрофа, спричинена двома тепловими вибухами і
подальшим руйнуванням четвертого енергоблоку Чорнобильської атомної
електростанції, розташованої на території України (колишньої УРСР), в ніч на 26
квітня 1986 року.
Чергове випробування розпочалось о 1-й ночі проти 25 квітня
з поступового зниження потужності реактора 4-го енергоблоку. Через 13 годин
була планово відключена система автономного охолодження реактора, однак
невдовзі на вимогу диспетчера «Київенерго» виведення блоку довелось зупинити і
до 11-ї вечора він пропрацював на половині потужності.
Такий позаштатний режим призвів до т. зв. «отруєння»
реактора ізотопами ксенона, через що о 0-28 26 квітня 1986 року відбулось
миттєве падіння практично до нуля потужності реактора. За півгодини її вдалось
підняти, правда, до втричі нижчого значення, ніж передбачав регламент
випробувань. Попри це о 1-07 вони були продовжені. Підключення шести насосів в
якості навантаження призвело до неочікувано стрімкого збільшення потужності,
яке взяти під контроль не вдалось, й по сигналу аварійного захисту, який о
1-23-39 спрацював на пульті оператора АЕС, почалось відключення реактора. Проте
через його конструктивний недолік опускання поглинаючих стержнів в активну зону
відбувалось надто повільно, реактор заглушити не вдалось, і о 1-23-47 пролунав
вибух, а через дві секунди — ще один. Більш докладніше за посиланням читайте тут 📁
Руйнування мало вибуховий характер, реактор було повністю
зруйновано і в довкілля було викинуто велику кількість радіоактивних речовин.
Відбувся викид потужністю 300 Хіросім.
Катастрофа вважається найбільшою за всю історію ядерної
енергетики як за кількістю загиблих і
потерпілих від її наслідків людей, так і за економічним збитком.
Радіоактивна хмара від аварії пройшла над європейською
частиною СРСР, більшою частиною Європи, східною частиною США. Приблизно 60 %
радіоактивних речовин осіло на території Білорусі. Близько 200 000 осіб було
евакуйовано із зон забруднення.
Існувало таке місто - Прип'ять. Всіх жителів евакуювали. Тепер це місто - примара. Пройшло більше 30 років, тепер можна потрапити на екскурсію до цього міста, але ми вам рекомендуємо віртуальну екскурсію та переглянути відео як це було.
Часто у школі здається, що письменник – це той, хто жив
(обов’язково тяжко), помер (обов’язково давно), а згодом забронзовів або застиг
на портреті у книжці. Щоб змінити ці уявлення, у мережі стартувала акція #Живі
письменники для учнів молодшої школи.
Василь Олександрович Сухомлинський - видатний український
педагог, письменник і публіцист. Василь Олександрович писав: "Я не
відчував би всієї краси літнього світанку в селі, якби в далекому дитинстві
мене не вразили до глибини душі прочитані матір'ю слова Шевченка
"Тихесенько вітер віє, степи, лани мріють, між ярами, над ставами верби
зеленіють...”. Брат Василя Олександровича Сергій згадує: "Батько і мати
наші були від природи народними педагогами... В сім'ї завжди було взаємне
довір'я, повага до старших, праця... Я ніколи не бачив, щоб батьки марнували
час, пам'ятаю їх завжди в роботі”. І дітей вони залучали до праці, навчали
старанності та сумлінності.
У 1926 - 1933 роках В.О. Сухомлинський навчався у
Василівській семирічній школі, де був одним з кращих учнів. Вчився добре,
старанно, любив читати, гарно малював. Щоб зібрати гроші на книги, фарби,
зошити, разом з однолітками та братами ходили на Новий рік посівати та
щедрувати, а літом працював у колгоспі. У дитячому садку, який діяв в колгоспі
на період літніх канікул йому доручали бути помічником вихователя. Він доглядав
малюків, розповідав їм казки, читав книжки, проводив веселі ігри. Тому і вибір
професії був не випадковий.