10 років українському бестселеру

Нещодавно виповнилося 90 років відомій українській письменниці-поетесі Ліні Костенко (докладніше читайте в блозі від 19 березня). 

Але цей допис присвячений її першому прозовому роману "Записки українського самашедшего", якому в 2020 році виповнюється 10 років. 

Вперше роман вийшов у видавництві "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА" в грудні 2010 року. Роман практично зразу став українським бестселером. Перший тираж становив 10 тисяч примірників і вже за півмісяця його розкупили. Це був рекорд для українських видань. 
Ліна Костенко писала роман майже 10 років.
Видання оформлював художник Владислав Єрко, а на обкладинці було використано картину польського художника Рафала Ольбінського.
В романі описуються часи початку ХХІ століття, багато юмору, використовуються цитати з Гоголя та "Майстра й Маргарити" Булгакова. В романі висвітлюються сімейні стосунки й проблеми. Роман вже розібраний на цитати, які мандрують Інтернет-простором.
За жанровою стилістикою "Записки українського самашедшего" - насичений мікс художньої літератури, внутрішніх щоденників, сучасного літописання та публіцистики.
Іван Дзюба так відгукнувся про цей роман: "Записки українського самашедшего" - це вражаюча хроніка душі інтелигента... Дуже бажано й важливо, щоб цей роман був перекладений іншими мовами, це б дало світові побачити Україну..."
Дмитро Дроздовський щодо назви роману: ... у Ліни Костенко герой не божевільний. Він просто "сАмашедший". Не "с ума сшедший", а той що сам собі йде...

Цитати з роману:

• Коли починається смерть культури, настає культура смерті
• Мужчина повинен чутися переможцем, тоді він цікавий для жінки (с. 10)
• Майбутнє щодня стає минулим (с. 11)
• Мегабайти моєї пам'яті привалила інформація (с. 13)
• Пропорції дрібного й великого - ось у чому різниця між розумом жіночим і чоловічим (с. 17)
•  Взагалі-то щоденник - жанр особистих записів. А яке моє особисте життя, і чи буває воно в одружених? Записувати, як тебе жінка пиляє, як засмоктують будні? Це вже був би не щоденник, а буденник (с. 17)
• Вона забула, невже вона забула? Вона ж не виходила за мене заміж. Ми одружилися, ми побралися, ми обрали одне одного (с. 20)
• І жах не в тому, що щось зміниться, - жах в тому, що все може залишитись так само. (с. 27)
• Схоже що трагедії стають буднями людства (с. 324)
• На цій землі головне - набутися разом...

Я пропоную прочитати цю книгу, насамперед, учителям, батькам, учням старших класів. У нас в бібліотеці є один примірник роману. Кого зацікавила ця книга саме зараз, то перейдіть за посиланням і прочитайте онлайн 

https://read-online.in.ua/read/zapiski_ukrajinskoho_samashedshoho/1