Ольга Кобилянська - 160 років поза часом

фото з сайту: http://surl.li/nrtgx

Ольга Кобилянська народилася 27 листопада 1863 р. в містечку

Гура-Гумора на півдні Буковини (нині м. Гура-Гуморулуй, Румунія) в багатодітній родині дрібного урядовця Юліана Кобилянського та Марії Кобилянської, з дому Йозефа Вебера. Батько Ольги – галичанин за народженням, шляхетного роду, що походив з Наддніпрянщини; мати – з німецьких переселенців. В інтелігентній родині з незначними статками виховувалось семеро дітей, Ольга була четвертою. У 1868 р. Юліана Кобилянського переводять на службу в Сучаву і згодом родина Кобилянських переїздить до м. Кімполунга, що неподалік нового призначення. Там, серед розкішної природи, минули дитинство і юність Ольги. За словами майбутньої письменниці, вона закінчила лише чотири класи народної школи, тобто мала основу «для дальшого розумового розвою». Ольга Юліанівна багато займалася самоосвітою. Захоплювалася творами з соціології, політології та філософськими трактатами. Шукала себе в музиці (грала на фортепіано, цитрі, дримбі), непогано малювала і грала в театрі. Хотіла навіть стати професійною акторкою, але віддала перевагу літературі. Була людиною з європейським мисленням, її хвилювало питання емансипації – вважала його віянням часу. Перебування в німецько-румунському середовищі, адже територія Буковини до 1918 р. входила до складу Австро-Угорщини, а Південна Буковина населена переважно румунами, призвела до того, що перші вірші, які пише майбутня письменниця у віці 13-14 років, написані німецькою мовою. У 1880 р. написане перше німецькомовне оповідання О. Кобилянської «Гортенза, або нарис з життя однієї дівчини», у 1883 р. – «Воля чи доля». Потім були створені алегоричні замальовки «Видиво» (1885), «Голка і дуб» (1886), оповідання «Вона вийшла заміж» (1886-1887). У 1888 р. О.Кобилянська почала писати німецькою мовою повість «Лореляй», яка в 1896 р. була опублікована українською мовою під назвою «Царівна». Саме завдяки цій повісті з нею як письменницею знайомиться Леся Українка, яка прочитала рукопис й відтоді пильно стежила за її творами. Між письменницями зав'язалось тісне листування та дружні стосунки і навесні 1901 р. Леся Українка гостювала у своєї подруги на Буковині.

З 1868 по 1891 рр. О. Кобилянська жила в Кімполунзі, Димці (село в Глибоцькому районі Чернівецької області, родинний маєток Веберів, нині музей-садиба письменниці) та Болехові. У 1891 р. родина переїжджає до Чернівців – міста, в якому О.Кобилянська житиме до самої смерті. Із приїздом до Чернівців – серця буковинської України – для письменниці почався новий період життя, відкрився новий світ, широкий і багатий для творчої праці. Тут Кобилянська входить у коло прогресивної інтелігенції, глибше знайомиться з українським літературним життям. Під впливом свого оточення – Наталії Кобринської, відомої у Галичині письменниці та громадської діячки, ініціаторки створення Товариства руських жінок, Софії Окуневської – першої української жінки-лікаря в Австро-Угорщині та прообразу героїні твору «Доля чи воля», Августи Кохановської – художниці, яка ілюструвала новели письменниці «Некультурна», «Природа», «Битва», «Під голим небом», Миколи Івасюка – художника, автора знаменитої картини «В'їзд Богдана Хмельницького в Київ», Осипа Маковея – вчителя, одного з перших критиків і редакторів її творів, вона почала писати рідною мовою.

Тема інтелігенції проходить через усю творчість Кобилянської – від її ранніх оповідань та повістей до роману «Апостол черні». Зображення життя села, його соціально-психологічних і морально-етичних проблем – друга провідна лінія її творчості («Жебрачка», «Земля» та ін.). Реалістичні й романтичні тенденції творчості Кобилянської своєрідно поєдналися в одному з найкращих творів – повісті «В неділю рано зілля копала». Повість перекладена багатьма мовами, була інсценізована, з успіхом йшла на сцені.

Творчість Кобилянської 1920 – 1930-х рр., коли Буковина перебувала у складі Румунії, проходила у складних умовах. Українська мова і культура була об'єктом переслідувань, проте й у таких умовах письменниця налагоджувала контакти з українською літературною молоддю журналу «Промінь», місячником «Нові шляхи», з видавництвом «Рух» (Харків), де протягом 1927 – 1929 рр. вийшли друком її твори в 9-ти томах. Чернівецькі україномовні часописи «Каменярі», «Рідний край», «Час», «Самостійна думка», «Хліборобська правда» 1920 – 1930-х рр. публікують на своїх шпальтах твори та статті О.Кобилянської, присвяти та програми святкування 35-річного (1922) та 40-річного (1927) ювілеїв літературної діяльності письменниці, повідомлення про її перебування на лікуванні за кордоном тощо.

З початком Великої Вітчизняної війни та подальшою окупацією території сучасної Чернівецької області румунська влада встановлює нагляд за О.Кобилянською, готуючи судову розправу над нею за її агітаційні листи в радянській пресі.

О.Ю.Кобилянська померла 21 березня 1942 р. та похована в родинному склепі на Руському кладовищі у м. Чернівці. Похоронна процесія була скромною та налічувала до 300 учасників, виголошувати промови було заборонено.

За матеріалами державного архіву Чернівецької області 

Нерозгадана Ольга Кобилянська: 10 фактів про письменницю до її дня народження. Докладніше за посиланням 📚

У бібліотеці пропонуємо переглянути виставку книжок Ольги Кобилянської та виставку з цікавих біографічних фактів.